Відгук про прочитану книгу

Моє враження від оповідань Володимира Винниченка (Твір-відгук на самостійно прочитану книгу)

З великим захопленням я прочитав збірку оповідань Володимира Винниченка, яка називається "Намисто". У ній розповідається про життя дітей бідноти на початку XX століття. Найбільше з усіх мені сподобалися оповідання "Гей, чи пан, чи пропав" і "Гей, не спиться".
Письменник дуже правдиво зображує дітей. Головні герої оповідань — близнята. Івашко з вихорцями волосся над чолом, які схожі на "два гребінці у півника", і Любка, з виразними великими синіми очима, золотою кучмою волосся й густими гарними віями. Близнята мають гарячу мрію: влаштувати голубник, завести десять пар голубів і доглядати їх. Але грошей у дітей немає. Гроші треба зібрати. Івашкові та Любці прийшлося зазнати багато пригод, але гроші на голубів вони все ж таки зібрали.

Письменник дуже симпатизує своїм маленьким героям: з усіх складних ситуацій вони виходять повними переможцями. Володимир Винниченко майстерно змальовує характери дітей — впертого, настирливого Івашка й Любки, яку сам письменник називає "буйною та розгонистою". Але не тільки дитячі проблеми вирішують ці двійнята. Нерозлучні близнята, виявляючи свою сміливість і жертовність, допомагають дяді Павлусю, організаторові страйку на заводі, утекти з-під арешту. У цьому випадку діти ще раз доводять свою кмітливість, винахідливість та обережність.

Письменник докладно розповідає про догляд за голубами, і ми розуміємо, що Володимир Винниченко — неабиякий голуб'ятник. Івашко й Любка захоплено доглядають своїх птахів, піклуються про їхнє здоров'я.

Мені дуже сподобалися оповідання Володимира Винниченка, і тому я раджу всім школярам, а також їхнім батькам прочитати їх та переконатися в талановитості цього письменника, у його вмінні яскраво змальовувати життя бідних, але по-своєму щасливих людей

АнтикалоОлександручень 11-Б класу.

"Дорогою ціною... здобуті бажану волю" (за оповіданням М. Коцюбинського)

Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.

Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.

Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана.

Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.

Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі. Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.

Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека. Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.

У чому виховне і пізнавальне значення оповідання М. Коцюбинського?

Героїчні традиції боротьби українського народу за волю, піднесені письменником напередодні революції 1905 року, сприймалися як приклад для наслідування, як заклик до боротьби з самодержавством.

Шевчук ВікторіяГенадівна8-А клас

Гаррі Поттер відомої англійської письменниці

Дж. К. РолінгХоґвартсі
Я дуже люблю серію книжок про Гаррі Поттера відомої англійської письменниці Дж. К. РолінгХоґвартсі. Прочитав всі сім книжок і подивився всі фільми, що було знято за цими книжками. Але найулюбленішою книжкою серії так і залишилася перша - "Гаррі Поттер та філософський камінь".
Саме з цієї книжки починаються пригоди Гаррі Поттера - хлопчика-чаклуна. Він сирота, бо його батьків вбив злий чаклун Волдеморт. Живе Гаррі в сім'ї Дурслі - з тіткою, його чоловіком та сином. Дурслі пишаються своєю "нормальністю", і ненавидять все, що не є на їхній погляд "нормальним", у тому числі і Гаррі. Як потім узнав Гаррі, Дурслі - маґли, тобто люди без магічних здібностей. Але ж Гаррі - чаклун і має вчитися у школі чарів та чаклунства - Гоґвортсі. 
Саме у Гоґвортсі відбувається більша частина подій, описаних у книзі. На шляху до школи Гаррі знайомиться з Роном Візлі і Герміоною Ґрейнджер, які потім стануть його найкращими друзями, і вперше свариться з Драко Мелжоєм, який стане його ворогом. Діти вчаться, розважаються, розгадують таємниці, попадають у халепи. На друзів чекають небезпечні пригоди, але вони долають всі перешкоди завдяки своїй дружбі. 
На мій погляд, перша книга серії про Гаррі Поттера є фентезійною, але дуже близька до казки. В інших книгах серії, особливо трьох останніх, від казки не остається майже нічого. А ось перша книга запам'ятовується як світла казка про дружбу та взаємодопомогу.

Козаченко Марія Петрівна9-Аклас

Твір-відгук на самостійно прочитану книгу

Не можу не написати про чарівну книжку "Святвечір", якою користуюсь досить часто. Це моя помічниця. Автор двотомника - відомий український письменник, етнограф Василь Скуратівський. До книжки увійшло понад сто ґрунтовних описів свят та обрядів.

Оповіді автора написані образною мовою, пересипані піснями, прислів'ями, приказками. Навіть оформлена книга досить вдало: вся обкладинка обрамлена українським орнаментом, а в центрі обкладинки, наче у вікні під Різдво, - три свічечки і рушники, й колосся житнє...

Книжка дуже корисна - вона допомагає мені вивчати народознавство. Скільки нового я дізнався з нарисів Василя Скуратівського! Тепер для мене зрозумілими стали слова "дідух", "покуть", "клечання", "полазник". Автор не просто подає інформацію - порівнює, зіставляє, доповнює. Наприклад, одне й те саме свято по-різному відзначають у різних регіонах України. Побудова книжки дужа зручна - користуватися легко, бо тут свята розписані у хронологічному порядку. Прокинувся, згадав, який день сьогодні, яке число. А яке свято? Загляньмо в чарівну книжку Скуратівського...

Лук;янчукВіктолрія Вікторівна11-Аклас