Поради логопеда

У дітей різного віку часто спостерігаються мовленнєві порушення. У вас є сумніви щодо якості мовлення дитини? Дізнайтесь, в яких випадках дитині дійсно потрібен логопед.

Дитині – 3,5 роки, або навіть більше:

• вона нещодавно почала розмовляти, а її мовлення незрозуміле, нерозбірливе;

• до 3,5 років у неї не сформувалось мовлення («дитина не розмовляє»).

При нормальному мовленнєвому розвитку перші слова у дітей з’являються ще до року, а в 2 роки діти вже добре розуміють мовлення, а також починають вживати прості фрази з 2-3слів. Однак в сучасних дітей часто зустрічаються різні форми затримки в розвитку мовлення, більшість з яких можуть загрожувати дитині серйозними ускладненнями.

У будь-якому випадку дитина, яка пізно почала розмовляти, не зможе самостійно засвоїти правильну звуковимови. Їй знадобляться заняття з логопедом для подолання мовленнєвих порушень.

Увага! Якщо трирічна дитина не розмовляє, у неї може виявитись важке порушення мовлення – алалія. При алалії мовлення у дітей не розвивається взагалі, або розвивається дуже повільно, що може спричинити затримку психічного розвитку.

Дитині – 3,5-4,5 роки. Мовлення у неї з’явилось вчасно, але дитина не вимовляє:

• окремі звуки (при цьому її мовлення в цілому зрозуміле);
• велику кількість звуків, через що її мовлення малозрозуміле.

У цьому віці відсутність правильної вимови звуків не вважається дефектом мовлення. Малюк тільки вчиться вимовляти звуки і тому може промовляти їх нечітко, або ж зовсім пропускати в словах. Однак логопед навіть у такому віці може визначити, чи з’явиться у дитини нормативна вимова того чи іншого звуку, чи залишиться дефектна.

В наш час кожна друга дитина на тому чи іншому етапі розвитку мовлення потребує допомоги логопеда.

Дитина в цьому віці не вимовляє велику кількість звуків? Її мовлення дуже нерозбірливе? Це може свідчити про складне мовленнєве порушення. Така дитина самостійно може не навчитись вимовляти звуки, а потребуватиме довготривалих занять з логопедом аж до повної корекції мовлення.

Дитині – 4,5 роки та більше. Її мовлення має один з наступних недоліків:

• мовлення дитини в цілому нерозбірливе;
• ви сумніваєтесь, чи правильна в дитини звуковимова;
• ви знаєте, що дитина не вимовляє деякі звуки.

За нерозбірливим мовленням можуть ховатись важкі мовленнєві порушення, які в подальшому можуть вплинути на психічний розвиток дитини. Тому обов’язково слід звернутись за консультацією до логопеда. Логопед зможе оцінити стан мовлення дитини, спрогнозувати його подальший розвиток та надати батькам відповідні рекомендації.

У більшості випадків після 5 років дитина сама, без спеціальних логопедичних занять, вже не може навчитись правильно вимовляти звуки. В майбутньому, швидше за все, у неї буде зберігатись дефектна вимова тих звуків, які вона зараз не вимовляє.

Дитині залишився рік (або півроку) до школи:

• дефекти звуковимови у неї вже виправлені або майже виправлені.

Справа в тому, що неправильна звуковимова може призвести до таких ускладнень як порушення читання (дислексія) та письма (дисграфія). При порушеній звуковимові дитина пише звуки так, як вимовляє. Якщо логопед поставив звуки дитині незадовго до вступу у школу, то ще деякий час дитина може писати їх так, як вимовляла до цього. Також дефекти звуковимови заважають дитині повноцінно оволодіти грамотою: дитині може бути важко визначати кількість та порядок складів і звуків у словах.

Корекція порушень читання та письма займає багато часу та вимагає великих зусиль, тому бажано ще в дошкільному віці попередити появу цих логопедичних дефектів. Для того, щоб це зробити, зверніться за консультацією до логопеда.

Ви хочете ще до школи навчити дитину читати і писати, а також розвинути у неї логічне мислення, пам’ять, увагу, уяву.

Коли дитина приходить до школи підготовленою, вона значно швидше буде засвоювати навчальний матеріал. До того ж навчання читанню й письму дуже добре розвиває інтелект дитини, а також усі психічні процеси: мислення, пам’ять, увагу, уяву.

Пам’ятайте! Провести профілактику мовленнєвих порушень набагато простіше, ніж виправляти вже сформовані мовленнєві недоліки.

Отже, на консультації у логопеда ви зможете:

1. Отримати уявлення про мовленнєве порушення дитини, його наслідки та шляхи подолання.
2. Скласти з логопедом корекційний план подолання наявних у дитини порушень мовлення.
3. Дізнатись, як працювати з дитиною в залежності від особливостей її мовленнєвого порушення.
4. Попередити появу дефектів звуковимови.
5. Попередити появу у дитини порушень читання (дислексія) та письма (дисграфія).
6. Розвинути у дитини інтелектуальні навички, а також психічні процеси: мислення, пам’ять, увагу.
7. Підготувати дитину до навчання в школі, сформувавши навички читання та письма.

МОВА ДИТИНИ РОЗВИВАЄТЬСЯ ПІД ВПЛИВОМ МОВИ ДОРОСЛИХ І ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ДОСТАТНЬОЇ МОВНОЇ ПРАКТИКИ, НОРМАЛЬНОГО СОЦІАЛЬНОГО І МОВНОГО ОТОЧЕННЯ, ВІД ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ, ЯКІ ПОЧИНАЮТЬСЯ З ПЕРШИХ ДНІВ ЇЇ ЖИТТЯ.

• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
• Запитуйте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. (Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?») Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.п.
• Допомагайте дитині збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Займайтеся щодня.
• Вчить дитину коротким фразам. Використовуйте слова, які вона знає, додайте: колір, розмір, дію. (Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч»…)
• Вправи проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО ВЖЕ У РАННЬОМУ ВІЦІ
ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ,
А НЕ ЧЕКАТИ, КОЛИ ДИТИНА
«САМОСТІЙНО ЗАГОВОРИТЬ»!!!

Мовлення є основним засобом спілкування. Думаю, не потрібно нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова.

С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Але дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами  ̶ відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своїй дитині. Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити дитину. І ще – процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з дитиною.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться дитині в очі. Це особливо важливо, якщо Ваша дитина надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе дитині швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток – у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку.

Багато батьків розуміють необхідність розвитку дитини  від народження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб заняття були ефективними, а дитина отримувала від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов'язково відповідати віку дитини.

Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох – п'яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть застебнути гудзики, зашнурувати черевики, зав'язати шарф тощо.

Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину перед телевізором або за комп'ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволікала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чека­ти, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі гудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сорочки – светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така економія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення.

Мовлення дитини розвивається шляхом наслідування мовлення  людей, що її оточують. Тому малюк повинен чути лише правильне мовлення в сім'ї. Мова батька і матері, всіх членів сім'ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все рівно говоріть з малюком. Супроводжуйте свої дії словами! Озвучуйте будь-яку ситуацію, але лише якщо Ви бачите, що дитина чує і бачить Вас. Не говоріть в порожнечу, дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш нащадок надмірно активний і постійно рухається. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, середньої сили голосом, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе дитині швидше опанувати правильне мовлення.

Поважайте дитину! У ті моменти, коли малюк говорить, вимикайте гучну музику, дайте йому можливість чути себе і Вас. Не допускайте у дітей швидкого мовлення. Некваплива, правильна, чітка вимова запобігає дефектам мовлення. У навчанні і розвитку мови дітей створюйте ігрові ситуації. Читайте дитині хороші вірші, казки, розповіді; перечитуйте їх по декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти. Не перенавантажуйте дитину мовленнєвим матеріалом, не давайте дітям  заучувати довгі вірші, при виборі книг користуйтеся порадами вчителів, логопедів.

Звертайте особливу увагу на розвиток дрібної моторики – точних рухів пальців рук. Моторика тісно пов'язана з розвитком мовлення. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – все це допоможе мовленню, а в майбутньому і в опануванні письма. Будьте терплячі, поблажливі, обережні. Пам'ятайте: лише Ви і Ваша віра в сили і здібності дитини можуть допомогти їй. Активно радійте успіхам дитини, частіше хваліть його!

Шановні батьки!

Якщо ваша дитина відвідує заняття з учителем-логопедом, знайте, що погане мовлення не можна виправити за одне чи два заняття. Для цього потрібен час і спільні зусилля логопеда, дитини та її батьків.

 I. Виправлення звуковимови проводиться поетапно:

1-й етап - підготовчий (формування інтересу до логопедичних занять; розвиток слухового уваги, пам'яті, фонематичного сприйняття за допомогою ігор і спеціальних вправ; формування і розвиток артикуляційної моторики - це виконання артикуляційної гімнастики і спеціальних вправ для губ, язика, голосу, дихання і ін) (цей процес протікає у багатьох дітей повільно і вимагає тривалого тренування).

2-й етап - постановка звуків (викликання звуків за наслідуванням або за допомогою спеціальних прийомів).

Послідовність постановки звуків:

свистячі [с], [з], [ц], [с '], [з'];

шиплячі [ш];

сонорні [л];

шиплячі [ж];

сонорні [р], [р '];

шиплячі [ч], [щ].

3-й етап - автоматизація - закріплення вимови звуку в складах, словах, реченнях (проходить у багатьох дітей повільно і вимагає тривалого тренування).

Автоматизація звуку:

• [с], [з], [ш], [ж], [с '], [з'] - автоматизуються спочатку в прямих складах, потім - в обернених і в останню чергу - в складах зі збігом приголосних;

• [ц], [ч], [щ], [л] - автоматизуються спочатку в обернених складах, потім - в прямих і зі збігом приголосних;

Автоматизація звуків у словах:

• проводиться за слідами автоматизації в складах в тією самою послідовностю.

У міру оволодіння дитиною вимови кожного складу з виправленим звуком він вводиться і закріплюється в словах.

Автоматизація поставлених звуків у зв’язному мовленні:

• кожне відпрацьоване у вимові слово вводиться в речення, потім - в невеликі оповідання, потішки, чистомовки, віршовані тексти зі словами, що мають виправлені звуки.

4-й етап - диференціація поставлених і автоматизованих звуків (у випадках заміни одного звуку іншим).

5-й етап - автоматизація звуків в самостійному (спонтанному) мовленні - в монологах, діалогах, іграх та інших формах дитячої життєдіяльності.

Щоб оволодіти правильним положенням губ, язика, швидкої і вільної вимови звуку в мовленні, потрібно багато тренуватися. Тренуйтеся, будь ласка, вдома! Якщо звук ще не вимовляється, виконуйте артикуляційну гімнастику, рекомендовані масажні рухи та вправи на розвиток дихання.

Якщо звук вже поставлений - закріплюйте його: вивчіть з дитиною мовленнєвий матеріал, записаний у зошиті для домашніх завдань, стежте за звуками в повсякденному мовленні. Заохочуйте дитину до спілкування.

Якщо вашій дитині важко спілкуватись зі своїми ровесниками, і ви помітили, що її мовлення значно відстає від норми, зверніться за консультацією до логопеда. Виясніть, що стало цьому причиною. Можливо, ви занадто мало спілкуєтесь з вашою дитиною, і вона просто не чує розмовного мовлення. Тоді негайно почніть більше спілкуватись з дитиною, читати казки, вірші згідно віку, активно займатись малюванням, ліпленням, конструюванням. 

Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.

Свистячі: «С», «З», «Ц» - дитина повинен чітко вимовляти до кінця третього року життя.

Шиплячі і сонорні: «Ш», «Ж», «Ч» і «Л», «Р» до кінця п’ятого року життя.

Якщо ви помітили помилки і вас хвилює мовлення вашої дитини, зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно. Чим довше дитина буде гаркавити  чи шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче у майбутньому буде виправити  дефект.

Як розвивати мовлення дітей?

1. Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про навколишні предмети.
2. Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам’ятайте, що дитині потрібно чути лише правильне мовлення!
3. Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.
4. Багато читайте, вчіть переказувати, разом вивчайте вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.
5. Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте її до вживання слів відповідно літературної норми!
6. Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте, а потім виправте помилку.
7. Не забувайте похвалити дитину після кожного успіху.

 Навчіть свою дитину правилам гарного мовлення

1. Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе говорити сміливо і впевнено.
2. Пам’ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.
3. Говори голосно, чітко, виразно!
4. Говори на видиху.
5. Чітко дотримуйсь пауз між реченнями.

Як попередити у дитини заїкання Шановні батьки! Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким. Правильне мовлення спонукатиме таке ж правильне мовлення у дитини.

1. Звертайте увагу на те, щоб дитина розмовляла не дуже голосно, не поспішаючи, стежте, щоб мовленнєве дихання було правильним.
2. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудливість, слабкість нервової системи, що може призвести до заїкання.
3. Оберігайте дитину від контактів з людьми, які заїкаються, спілкуючись з дорослими чи ровесниками, які заїкаються, дитина можевідтворювати ті ж зупинки у своєму мовленні.
4. Застерігайте дитину від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових, неспокійних людей.
5. Не перевантажуйте мовлення дитини. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі й незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
6. Частіше читайте їй, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і ненав’язливо виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
7. Оберігайте дітей від зайвихвражень, які викликають у них емоційне перенапруження. Не дозволяйте довго дивитись телевізор.
8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитинусаму, коли вона боїться.

Поради логопеда

Шановні батьки!

 Мовленнєва функція є однією з найважливіших психічних функцій людини. До шести років в дитини має бути сформована мовленнєва готовність до навчання в школі:

• дитина повинна уміти правильно і чітко промовляти слова і всі звуки рідної мови, говорити досить голосно в помірному темпі;
• дитина повинна оволодіти звуковим аналізом слова та чітко визначати місце заданого звука в слові;
• дитина повинна правильно будувати речення різної конструкції, узгоджувати слова в роді, числі і відмінку;
• дитина повинна логічно, послідовно, виразно, досить повно і точно передавати зміст знайомих казок, оповідань, самостійно складати розповіді за сюжетними малюнками, дотримуючись послідовності подій  і розуміти причинно-наслідкові зв’язки;
• словник  дитини напередодні школи повинен складати не менше 2000 слів, причому в ньому мають бути присутніми всі основні частини мови: іменники, прикметники, дієслова, числівники, займенники, прийменники, частки, вигуки.

Це найголовніше на що слід звернути увагу. І дуже важливо навчити малюка правильно говорити, терпляче домагатися від нього правильної вимови.